Прикметник у українскій мові – це самостійна частина мови, яка позначає ознаку, якість, властивість предмета або належність ознаки.
Прикметник як частина мови
Слова утворюють струнку систему частин мови. Кожне слово щось означає, наприклад іменники називають предмети (дорога, яблуко), дієслова виражають дії та стану (гуляти, придумати), займенники вказують на предмети, ознаки та кількості (хто, наш, стільки) тощо. Також хочемо порекомендувати почитати про якісні прикметники на сайті .
У українській мові прикметник є самостійною частиною мови, яка має загальне граматичне значення:
- олівець (який?) кольоровий;
- пісня (яка?) мелодійна;
- море (яке?) солоне;
- діти (які?) веселі;
- кільце (яке?) срібне;
- спів (чий?) солов’їний.
Ознаки і якості можуть також позначати іменники (білизна, почервоніння, впертість), але ознаки, що позначаються ними, мисляться абстрактно від предметів, яким вони належать. Прикметники позначають такі ознаки, які обов’язково належать будь-якому предмету:
- червона хустка;
- білі квіти;
- впертий характер;
- Лісова дорога;
- бабусині пиріжки.
Отже, прикметник має загальне граматичне значення ознаки. Найчастіше воно характеризує іменник.
Прикметник узгоджується в роді, числі і відмінку з іменником. У зв’язку з цим зазначені граматичні категорії повністю залежать від іменника, яке прикметник визначає:
- гарний краєвид ;
- красива скатертина;
- гарна будівля;
- красиві малюнки.
Рід, число і відмінок – це непостійні ознаки у слів цієї частини мови. У формі множини у прикметників рід не визначається.
Розглянемо, які постійні ознаки має прикметник.
Розряди прикметників
За своїм значенням і за морфологічними ознаками прикметники діляться на три розряди:
ЯКІСНІ ВІДНОСНІ ПРИВАЖНІ Оцінка: поганий, добрий… Матеріал: шкіряний, дерев’яний… Приналежність людині
або тварині
(Питання Чий?):
ведмежа, мамин…
Розмір: високий, глибокий… Призначення: спортивний, військовий… Вага: важка, невагома… Час: ранковий, нічний… Запах: ароматний, запашний… Місце: міський, лісовий… Температура: холодний, теплий… Кількість: дворічний, сторічний… Дія: полохливий, сміливий…
Якісні прикметники
Слова цього розряду позначають якість предмета безпосередньо, без відношення одне до одного.
- цікава розповідь;
- розумний хлопчик;
- повільний перебіг.
Характерною граматичною особливістю якісних прикметників є їх здатність виявляти ознаку предмета більшою чи меншою мірою:
- темна ніч – ніч стала ще темнішою;
- низький паркан – паркан нижче за кущі.
Ступені порівняння прикметників
Якісні прикметники утворюють ступеня порівняння: порівняльну та чудову.
Порівняльна ступінь
Прикметники порівняно позначають, що властива даному предмету ознака проявляється більшою чи меншою мірою порівняно з такими ж ознаками інших предметів або порівняно з якостями, якими володів предмет раніше.
Порівняльний ступінь буває простим і складовим (складним). Проста форма порівняльного ступеня утворюється за допомогою суфіксів -е, -ее(-ей), -ше:
- легкий – легше;
- цікавий – цікавіше;
Складова форма порівняльного ступеня утворюється за участю слів «більше», «менше» та початкової форми прикметника:
- цікавий – більш/менш цікавий;
- новий – більш/менш новий.
Чудова ступінь
Чудовий ступінь позначає, що певний ознака предмета проявляється найбільше порівняно з такими самими ознаками інших предметів.
Розрізняють просту та складову форми чудового ступеня.
Проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ейш-, -айш-:
- повний – цілковитий;
- близький – найближчий.
Складова форма утворюється декількома способами:
1. приєднанням до початкової форми прикметника слів «най», «найбільше», «найменше»
- веселий – найвеселіший;
- широкий – найбільш широкий;
- далекий – найменш далекий.
2. за допомогою приєднання до простого порівняльного ступеня слів «всього» або «всіх»
- гучний – найголосніше;
- слабкий — найслабший.
Коротка та повна форма прикметників
У російській мові більшість якісних прикметників вживається у двох формах:
- повної (далекий, широкий);
- короткою (далекий, широкий).
Прикметники у формі позначають постійний ознака предмета. Вони змінюються за пологами в однині, числах і відмінках:
- солодкий чай;
- Солодка цукерка;
- солодке частування;
- солодкі яблука.
Залежно від твердої або м’якої основи прикметники у формі чоловічого роду мають закінчення -ий/-ий (твердий, гучний), в жіночому роді -а/я (велика, синя), в середньому роді -е/-е ( кругле, пекуче).
Відносні прикметники
Відносні прикметники називають постійні якості, ознаки, виражаючи їх безпосередньо, а через ставлення до інших предметів:
- срібний хрестик – хрестик зі срібла (матеріал);
- нічний поїзд – поїзд вночі (час);
- верхня полиця – полиця вгорі (місце);
- трирічний малюк – малюк трьох років (кількість);
- кінська упряж – упряж для коня (призначення).
Часто відносні прикметники вживаються у переносному значенні та набувають значення якісності ознаки:
- залізний цвях – залізне здоров’я (хороше, відмінне);
- сонячна енергія – сонячна посмішка (радісна);
- осінній дощ – осінній настрій (сумний).
Такі відносні прикметники переходять до якісних.
Морфологічні ознаки прикметників
Підсумуємо спостереження за самостійною частиною мови прикметником і вкажемо його постійні та непостійні ознаки.
I. Постійні ознаки
- Розряд за значенням (якісне, відносне або присвійне)
- Ступені порівняння (у якісних прикметників)
- Повна чи коротка форма
ІІ. Непостійні ознаки
- число
- рід
- відмінок
Синтаксична роль прикметників
Прикметники у повній формі узгоджуються з визначеним іменником у числі, роді та відмінку. У реченні такі слова виконують синтаксичну роль узгодженого визначення:
Міське селище виникло на місці давнього слов’янського селища.
Прикметник у повній формі може бути частиною складового іменного присудка:
Ніч була темна та холодна.
Прикметник у короткій формі або у формі ступеня порівняння – це присудок:
