Виразковий коліт (ВК) – це хронічне запальне захворювання кишечника, яке вимагає постійного медичного нагляду. Основною метою лікування є зменшення запалення та полегшення симптомів для покращення якості життя. У цьому посібнику детально описано основні групи препаратів, які використовуються для лікування ВК, механізми їх дії та ключові моменти, які слід враховувати пацієнтам.
Розуміння підходу до медикаментозної терапії
Лікування НВК часто починається з поетапного підходу з більш м’якими методами та поступовим посиленням за потреби. Вибір препарату залежить від тяжкості захворювання, індивідуальної реакції пацієнта та можливих побічних ефектів. Важливо тісно співпрацювати з вашим гастроентерологом, щоб визначити найбільш відповідну схему лікування.
Аміносаліцилати: перша лінія лікування
Аміносаліцилати, такі як месалазин, сульфасалазин, олсалазин і бальзалазид, часто є препаратами першої лінії для лікування легкого та помірного UC. Ці препарати зменшують запалення безпосередньо в шлунково-кишковому тракті (ШКТ).
- Месалазин доступний у формі для прийому всередину (таблетки, капсули) і ректального (супозиторії, клізми). Він використовується як для полегшення гострих симптомів, так і для тривалого підтримуючого лікування.
- Сульфасалазин асоціюється з вищим ризиком алергічних реакцій і може впливати на фертильність у чоловіків.
Приблизно 50% пацієнтів з UC досягають ремісії при застосуванні аміносаліцилатів, але поширеними побічними ефектами є нудота, головний біль, ригідність суглобів і висип.
Кортикостероїди: для короткочасного полегшення
Кортикостероїди (преднізолон, будесонід, гідрокортизон) — потужні протизапальні препарати, які використовуються для швидкого досягнення ремісії, особливо у важких випадках. Однак їх не рекомендується використовувати протягом тривалого часу через значні побічні ефекти.
- Будесоніду часто надають перевагу через меншу кількість системних побічних ефектів порівняно з іншими кортикостероїдами.
- Тривале вживання стероїдів може призвести до збільшення ваги, зміни настрою, інфекцій, високого рівня цукру в крові та остеопорозу.
Стероїди слід зменшувати поступово, щоб уникнути надниркової недостатності, потенційно небезпечного для життя ускладнення. Американський коледж гастроентерології не рекомендує використовувати стероїди для підтримуючої терапії.
Імуномодулятори: довготривалий імунний контроль
Імуномодулятори (азатіоприн, меркаптопурин, циклоспорин, такролімус) пригнічують імунну систему, щоб зменшити запалення. Їх використовують у випадках, коли аміносаліцилати або стероїди неефективні.
- Цим препаратам потрібно кілька місяців, щоб показати ефект, але вони можуть зменшити потребу в стероїдах.
- Імуномодулятори збільшують ризик інфекцій, тому необхідні регулярні аналізи крові для моніторингу функції та вірусного статусу.
Біопрепарати: націлені на запальні білки
Біологічні препарати (інфліксимаб, адалімумаб, голімумаб, ведолізумаб, устекінумаб, різанкізумаб, мірікізумаб) націлені на специфічні білки, що беруть участь у запаленні. Вони використовуються для помірного та важкого UC.
- Інгібітори TNF блокують фактор некрозу пухлин (TNF), ключовий запальний білок.
- Інтегрінблокатори перешкоджають проникненню лейкоцитів у шлунково-кишковий тракт.
- Інгібітори інтерлейкіну пригнічують IL-12 та IL-23 та інші сигнали запалення.
Біологічні препарати можуть збільшити ризик інфекцій і викликати алергічні реакції, але часто ефективні в контролі симптомів, коли інші препарати не діють.
Малі молекули: нові підходи до імунної модуляції
Малі молекули (тофацитиніб, упадацитиніб, озанімод, етрасімод) — це пероральні препарати, які пригнічують імунну систему за допомогою механізмів, відмінних від біологічних.
- Інгібітори JAK (тофацитиніб, упадацитиніб) блокують фермент JAK, запобігаючи запальним сигналам. FDA випустило попередження про підвищений ризик серцевих захворювань, раку та тромбозів при застосуванні цих препаратів.
- S1P-модулятори (озанімод, етрасімод) зменшують рух імунних клітин у кишечник.
Ці препарати пропонують зручний пероральний варіант, але потребують ретельного моніторингу через можливі побічні ефекти.
Резюме
Медикаментозне лікування відіграє центральну роль у лікуванні виразкового коліту, спрямоване на придушення запалення та зменшення симптомів. Варіанти лікування варіюються від аміносаліцилатів для легких випадків до біологічних препаратів і малих молекул для важких захворювань. Вибір найкращого підходу вимагає ретельного розгляду індивідуального стану здоров’я, тяжкості захворювання та потенційних ризиків. Тісна співпраця з гастроентерологом необхідна для тривалого лікування та покращення якості життя.
